Гладкий О.А. Предмет "Інфектологія" Група 3-А л/с Дата 25 квітня 2022р. Лекція № 4 Тема: Бешиха. Правець
Викладач: Гладкий О.А.
Предмет "Інфектологія"
Група 3-А л/с Дата 25 квітня 2022р.
Лекція № 4 Тема: Бешиха. Правець
Лекція № 4 Тема: Бешиха. Правець.
Бешиха (еrysipelas) – інфекційно-алергічна хвороба людини,що спричинюєтьсят бета-гемолітичним стрептококом і характеризується розвитком вогнищевого запалення шкіри з гарячкою та іншими проявами інтоксикації.
Етіологія. Збудником є численні серотипи бета-гемолітичного стрептокока – Streptococcus pyogenes – групи А. Це грам позитивні мікроорганізми кулястої форми. Вони досить стійкі в довкіллі, чутливі до нагрівання і дії дезінфекційних розчинів.
Епідеміологія. Джерело збудника – хворі на бешиху чи іншу стрептококову хворобу: ангіну, скарлатину, фарингіт, отит, синусит, пневмонію, стрептодермію, а також здорові бактеріоносії. Основний механізм зараження – контактний. Частіше хворіють жінки, особи похилого віку. Сприяють виникненню бешихи супровідні захворювання шкіри, розлади крово- і лімфообігу. Виявлено індивідуальну схильність до бешихи.
Імунітет не формується.
Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від кількох годин до 3-5 діб.
Захворювання здебільшого починається гостро з ознобу і підвищення температури тіла до 38-40 °С, що нерідко супроводжується блюванням, сильним болем голови. На місці майбутнього ураження шкіри виникає відчуття розпирання і болю, часто – печіння. Через 1-2 доби від початку захворювання з’являються місцеві ураження шкіри (частіше на обличчі, нижніх кінцівках, рідше – на інших ділянках тіла. Розрізняють первинну, повторну і рецидивну бешиху. Залежно від місцевих проявів розрізняють еритематозну бульозну, геморагічну.
До наслідків бешихи відносять лімфостаз і слоновість нижніх кінцівок.
Лабораторна діагностика. Діагноз підтверджують такими методами:
- імунологічним. Беруть 3-5 мл крові, досліджують на наявність у сироватці стрептококового антигену та антитіл до О-стрептолізину і гіалуронідази;
- термографічним. Наявність на термограмах яскравих ділянок
-гіпертермії з перепадом температури інфрачервоного випромінювання. У місцях пухирів підвищення температури може бути нижчим, ніж у сусідніх ділянках еритеми. Зміни на термограмі зберігаються значно довше, ніж відповідні клінічні прояви, що дає можливість виявити формування хронічної форми і прогнозувати рецидиви.
Догляд і лікування хворих. Залежно від клінічної форми і тяжкості перебігу бешихи, хворих лікують в умовах інфекційного стаціонару або вдома. Обов’язковій госпіталізації підлягають хворі з тяжким перебігом бешихи, частими рецидивами хвороби, при стійких порушеннях лімфообігу, тяжкій супровідній патології, діти та особи похилого віку.
Обов’язково призначають антибіотики чи інші хіміотерапевтичні препарати. Коли хворого лікують вдома, доцільніше ці препарати застосовувати в таблетках або капсулах. Призначають еритроміцин чи олеандоміцин по 1,2-1,5 г на добу або олететрин по 1,0-1,25 г протягом 7-10 днів. Пацієнтів з легким перебігом бешихи можна лікувати з використанням нітрофуранів (фуразолідон, фурагін) по 0,1-0,2 г 3 рази на день, комбінованих препаратів (бактрим, бісептол) по 2 таблетки 2 рази на день протягом 10 днів. У разі неефективності лікування, виникнення ускладнень хворого госпіталізують. При бульозній формі бешихи підрізають пухирі і накладають
пов’язку з розчином риванолу, фурациліну або ектерициду.
Застереження! Накладати будь-які мазі на вогнище запалення не можна, бо вони подразнюють шкіру, збільшують набряк і сповільнюють процес загоєння..
Правець (tetanus) – одна iз найтяжчих iнфекцiйних хвороб,що спричинюється анаеробним збудником – правцевою паличкою. Характеризується ураженням нервової системи з розвитком тонiчних і тетанічних судом скелетної мускулатури, які призводять до асфiксiї.
Етіологія. Збудник правця – Clostridium tetani – грам позитивнi крупні палички iз заокругленими кiнцями. Важливою властивістю збудника є здатнiсть до спороутворення, анаеробiозу (розмноження без доступу повітря) i токсиноутворення. На кінцях палички утворюються круглi спори бiльшого дiаметру за неї, i тому мікроб має вигляд барабанної палички. Спори надзвичайно стiйкi до дiї фiзичних i хiмiчних чинників довкiлля. У ґрунтi, висушених випорожненнях, на предметах, захищених вiд сонячних променiв, вони залишаються життєздатними навiть десятки рокiв. В умовах анаеробіозу при температурі 37 °С і достатній вологості спори проростають у вегетативну форму. Вона мало стійка в довкіллі. Продукує екзотоксин – тетанотоксин, який є однiєю з найсильнiших бiологiчних отрут i за силою дiї поступається лише ботулiнiчному токсину.
Епідеміологія. Джерело збудника – травоїдні тварини і гризуни. Правцева паличка є в кишках багатьох видiв тварин (конi, корови, вiвцi, кози, свинi, мишi, щури тощо) i людей як у виглядi спор, так i у вегетативнiй формi, що виділяє токсин. Травнi ферменти не руйнують токсин, однак вiн, на щастя, не всмоктується слизовою оболонкою травного каналу. З випорожненнями правцеві палички потрапляють у довкiлля i, перетворюючись у спори, довго зберігаються. Найбiльш забрудненi C. tetani чорноземнi, ґрунти багатi органiчними речовинами в умовах жаркого i вологого клiмату.
Механізм передачі збудника рановий. Він може здійснитись при пораненнях, опіках, відмороженнях, укусах, абортах, пологах, оперативних втручаннях тощо. Факторами передачі можуть бути будь-які забруднені мікробом предмети, що спричинили травму.
Здебільшого хвороба виникає пiсля травм із забрудненням рани ґрунтом. Безпосередньо від хворої людини або тварини правець не передається.
Сприйнятливість до хвороби висока, але завдяки масовій імунізації реєструються лише поодинокі випадки. У деяких тропічних країнах, де незадовiльне надання акушерської допомоги i не проводять щеплення, спостерігається високий вiдсоток правця в новонароджених дiтей i жiнок. Відносно частіше хворіють ін’єкційні наркомани. У мирний час більшість випадкiв правця припадає на сiльських жителiв. Городяни інфікуються здебільшого під час роботи на дачних ділянках.
Патогенез. Вхiдними воротами для збудника переважно є колотi рани чи садна на ногах i руках, рідко – пошкоджені слизові оболонки. Часто правець розвивається пiсля банальних пошкоджень шкіри, що не потрапляють у поле зору медичного працівника.
У рані, в умовах анаеробіозу, спора перетворюється у вегетативну форму, що виробляє токсин. Останній по волокнах периферичних нервiв i через кров поступає в спинний i довгастий мозок. Під впливом тетанотоксину усувається гальмування, яке здійснюють вставні нейрони нервових дуг, що призводить до постійного тонічного напруження м’язів. Періодичні судоми провокуються неспецифічними подразниками (звуковими, світловими, тактильними та іншими). Безпосередньо токсин уражає центр дихання, ядра блукаючого нерва, інші вищі мозкові центри.
Внаслiдок судомного синдрому розвивається метаболiчний ацидоз, порушується гемодинаміка. Хворі гинуть від паралічу дихання чи серцевої діяльності.
Iмунiтет пiсля хвороби не формується, лише активна iмунiзацiя правцевим анатоксином зумовлює його вироблення.
Особливості клініки правця. Iнкубацiйний перiод частiше триває 5-14 дiб, у деяких випадках вiн укорочується до 1 доби чи продовжується до 1 мiс. Чим коротший iнкубацiйний перiод, тим тяжчий перебiг хвороби i вища смертнiсть.
Найчастіше розвивається загальний (генералізований) правець. Хвороба починається переважно гостро. У частини хворих з’являються продромальнi явища, такi як нездужання, тягнучий бiль у ділянці рани (часто до цього часу рана загоюється), незначні посмикування м’язiв навколо неї, бiль голови, пiтливiсть, пiдвищена дратівливiсть. Ще наприкінці інкубації можна викликати рефлекс жувальних м’язів. Для цього хворому пропонують напіввідкрити рот і обережно постукують вказівним пальцем по його обличчю над жувальним м’язом. Виникають судомні скорочення жувальних м’язів і рот закривається. Цей рефлекс можна викликати ще й так: при напіввідкритому роті хворому покласти шпатель на нижні зуби і, притримуючи шпатель однією рукою, злегка постукати по ньому пальцем іншої руки. Одним з перших характерних симптомiв хвороби є тризм – напруження i судомне скорочення жувальних м’язiв, що затруднює вiдкривання рота. У тяжких випадках зуби зацiпленi, рот розтулити неможливо. Майже одночасно, внаслідок напруження мiмiчних м’язiв, з’являється застигла “сардонiчна посмiшка” – лоб хворого у зморшках, очнi щiлини звуженi, рот розтягнутий, як у посмiшцi. Невдовзi або одночасно виникає дисфагiя – затруднене ковтання внаслiдок спазму м’язiв глотки. Поєднання цих трьох симптомiв є характерною ранньою ознакою правця. Характерно, що тонiчного напруження зазнають лише великi групи м’язiв кiнцiвок; м’язи ступнів і кистей не бувають напруженими. Якщо в процес втягуються мiжреберні м’язи та діафрагма, дихальна екскурсiя обмежується і дихання стає поверхневим, прискореним. Затрудненi сечовипускання i дефекацiя. Самовiльного, навiть тимчасового розслаблення м’язiв не буває. На тлi постiйного гiпертонусу м’язiв раптово виникають дуже болючi загальнi тетанiчнi (клонічні) судоми, що тривають вiд кiлькох секунд до 1-2 хв. Під час них обличчя хворого синiє, на ньому вiдбиваються сильнi страждання, опiстотонус стає вираженішим: тіло дотикається до ліжка лише потилицею, плечима, сідницями і п’ятами, чітко вимальовуються контури напружених м’язів шиї, тулуба, кінцівок. Шкiра покривається краплями поту. Хворий стогне, скрикує вiд сильного болю. Судоми міжреберних м’язiв, голосової щiлини i дiафрагми рiзко порушують дихання i можуть призвести до смертi. Пiд час судоми може прикуситись язик. Свiдомiсть хворого завжди зберiгається, що посилює його страждання. Частота тетанічних судом може коливатись вiд декiлькох разів за добу до багатьох на годину. Розлади дихання, серцевої дiяльності можуть призвести до їх зупинки і смерті хворого.
Період розпалу захворювання триває 2-4 тиж., процес видужання затягується до 2 міс.
Крiм типового загального правця можуть виникати його атиповi форми. Однiєю iз найтяжчих є бульбарний правець, що перебiгає з переважним ураженням м’язiв обличчя, шиї, глотки, дiафрагми i мiжреберних м’язiв. Блискавичний правець виникає пiсля короткого iнкубацiйного перiоду – 1-4 доби, характеризується нападами судом більшості м’язiв, що слідують однi за одними. Через 1-2 доби настають паралiч серця, асфiксiя і смерть.
Дуже рiдко зустрiчається мiсцевий правець, який проявляється напруженням м’язiв i болем навколо рани, потiм з’являються тетанiчнi судоми окремих груп м’язiв. Перебігає в легкій формі.
Лабораторна діагностика.
Основне значення в діагностиці правця мають клінічні й анамнестичні дані.
З лабораторних методів застосовують:
- бактерiологiчний. Досліджують матерiал з ран i запальних вогнищ – імовірних вхідних воріт для правцевої палички. Збудника вирощують в анаеробних умовах. Токсигеннiсть видiлених культур визначають на білих мишах або гвінейських свинках. Однак C. tetani вдається виділити з рани лише в 30 % випадків, часто її знаходять у ранах хворих без ознак правця;
- серологічний. Цей метод діагностики розроблений недостатньо. Виявлення протиправцевих антитіл у РПГА з правцевим діагностикумом вказує лише на ступінь напруження антитоксичного імунітету. Чим титр протиправцевих антитоксичних антитіл вищий, тим імовірність виникнення правця при потраплянні C. tetani в рану менша.
Застереження! Кров з вени (3-5 мл) для серологічного дослідження необхідно брати до введення протиправцевої сироватки.
Основні етапи лікування хворого на правець.
Хворих обов’язково госпіталізують у відділення анестезіології та інтенсивної терапії. Перевозять їх спеціальні бригади в складі інфекціоніста, анестезіолога і медичної сестри, у розпорядженні яких є санітарний транспорт, обладнаний необхідною апаратурою для керованого дихання та медикаментами. З метою запобігання судомам хворому вводять хлоралгідрат або нейроплегічну суміш.
У стаціонарі створюють умови, при яких максимально зменшується або виключається вплив зовнішніх подразників (шум, яскраве світло тощо), що провокують напади судом. Хворого розміщують в окремій палаті, боксі чи напівбоксі. Вікна і двері завішують занавісками. Персонал повинен носити м’яке взуття. Розмовляти в палаті необхідно пошепки, не робити різких рухів.
Постійно проводять профілактику пролежнів, застійної пневмонії. Порядок проведення лікувальних заходів залежить від стану хворого. Спочатку доцільно провести хірургічну обробку рани і ввести протиправцеву сироватку. Наявність судом диктує необхідність негайного проведення протисудомного лікування. При легкому і середньотяжкому перебігу хвороби вводять хлоралгідрат у клізмах (по 50-100 мл 2 % розчину на 1 клізму) 3-4 рази за добу, а також – внутрішньом’язово нейроплегічну суміш, що складається з 2 мл 2,5 % розчину аміназину, 1 мл 2 % розчину промедолу, 2 мл 1 % розчину димедролу і 0,5 мл 0,05 % розчину скополаміну гідроброміду. Доцільно хлоралгідрат і нейроплегічну суміш вводити почергово кожні 3-3,5 год. Досить ефективним є внутрішньом’язове введення діазепаму (седуксен, сибазон) по 0,01-0,015 г 3-4 рази за добу окремо чи в поєднанні з фенобарбіталом або барбіталом.
При дуже тяжкому перебігу правця і надзвичайно інтенсивних судомах призначають м’язові релаксанти (тубарин, диплацин) з обов’язковим переводом хворого на керовану вентиляцію легень, часом на 2-3 тиж. У цих випадках роблять ще й трахео стомію. Хворі з трахеостомою потребують особливого догляду.
Необхідно уважно стежити за прохідністю дихальних шляхів, регулярно видаляти з них слиз і харкотиння. При проведенні аспірації треба дотримуватись правил асептики, користуватись стерильними інструментами і рукавичками.
Хірургічну обробку рани проводять завжди, навіть тоді, коли зовні рана загоїлася, під знеболюванням, краще загальним. Широко розкривають рану (щоб збільшити проникнення атмосферного кисню), висікають змертвілі тканини, видаляють сторонні тіла, промивають розчином перекису водню. Бажано рану попередньо обколоти протиправцевою сироваткою дозою 10 000 МО.
Планова і екстрена профілактика правця.
Застереження! Протиправцева сироватка гетерологічна.
Вводять її після попередньої десенсибілізації за методом Безредка.
Необхідно якомога раніше ввести протиправцеву конячу сироватку, а ще краще протиправцевий людський імуноглобулін.
Сироватку призначають одноразово внутрішньом’язово в дозах: длядорослих – 100 000-150 000 МО, для дітей – 80 000-100 000 МО, для новонароджених – 1 500-2 000 МО на 1 кг маси тіла. Перед введенням сироватку необхідно підігріти до 37 °С.
Застереження! При застосуванні протиправцевої сироватки можливе виникнення анафілактичного шоку, тому треба мати напоготові протишоковий набір, у який входять адреналін, преднізолон, гідрокортизон, супрастин, еуфілін, корглікон, лазикс.
Гомологічний протиправцевий імуноглобулін застосовують у дозі 900 МО (6 мл). Протипоказань для його введення немає, побічні реакції не розвиваються
Протиепідемічні заходи в осередку не проводяться.
ЕКСТРЕНА ПРОФІЛАКТИКА ПРАВЦЯ
Екстрена профілактика правця показана при:
— травмах із порушенням цілості шкірних покривів і слизових оболонок;
— обмороженнях та опіках (термічних, хімічних, радіаційних) II—IV ступеня;
— проникних ушкодженнях травного тракту;
— позагоспітальних абортах;
— пологах поза медичними закладами;
— гангрені або некрозі тканин у будь-якій стадії, абсцесах;
— укусах тварин.
Екстрена профілактика правця включає:
— первинну хірургічну обробку рани (за загальноприйнятою методикою з урахуванням локалізації та характеру травми);
— специфічну імунопрофілактику
Препарати, які застосовують для специфічної імунопрофілактики при екстреній профілактиці правця:
— анатоксин правцевий (АП);
— анатоксин дифтерійно-правцевий (АДП);
— анатоксин дифтерійно-правцевий зі зниженим вмістом антигенів (АДП-М);
— протиправцевий людський імуноглобулін (ППЛІ), який виготовляють із
крові імунізованих осіб. Одна профілактична доза ППЛІ містить 250 МО;
— протиправцева сироватка (ППС), яку отримують із крові гіперімунізованих коней. Одна профілактична доза ППС становить 3000 МО.
Показання для проведення екстреної профілактики
•травми з порушенням цілості шкіри і слизових оболонок
•обмороження та опіки II, III, IV ступенів
•позалікарняні аборти
•пологи поза лікувальними закладами
•гангрена чи некроз тканин будь-якого походження, абсцеси
•укуси тварин
•проникаючі пошкодження травного каналу
Основні протипоказання до застосування біологічних препаратів специфічної
профілактики правця:
— підвищена чутливість до відповідного препарату;
— вагітність:
• у першій половині протипоказане введення АП та ППС;
• У другій половині протипоказане введення ППС;
— в осіб, які мали протипоказання до введення АП та ППС, можливість
проведення екстреної профілактики за допомогою ППЛІ визначається лікарем.
Стан алкогольного сп’яніння не є протипоказанням до проведення екстреної
профілактики правця.
Домашнє завдання. Питання для самоконтролю:
1. Дайте характеристику збудника правця.
2. Як можна захворіти на правець?
3. Ранні клінічні прояви правця.
4. Що таке тризм, сардонічна посмішка, дисфагія?
5. Які ускладнення можуть виникати у хворих?
6. Особливості догляду за хворими.
7. Як вводити протиправцеву сироватку?
8. Неспецифічна профілактика правця.
9. Специфічна профілактика правця.
Рекомендована література
Основна:
Андрейчин М.А., Івахів О.Л. Медсестринство при інфекційних хворобах: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига,2002.
1. Клінічне медсестринство при інфекційних хворобах: Навч. Посібник/В.С.Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.В.Паламар та ін.; За ред. Проф. В.С.Тарасюка. – К.: Медицина,2006. – 176с.
2. Шегедин М.Б. Медсестринство при інфекційних хворобах (атлас)/ М.Б. Шегедин, В.В. Кравцов, С.В. Барчук. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,2005. – 64с.
3. Денисенко О.В.Інфекційні хвороби в модулях: навч. посібник. – К.: Медицина, 2009. -168с.
4. Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю., Лишенюк С.А. Клінічне медсестринство в інфектології. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010.
5. Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. – К.: Здоров’я, 2005.
6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.; Вища шк., 1995.
7. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології.- К.; Здоров’я, 2002
Додаткова:
1. А.В.Чорновіл, Р.Ю.Грицько.Клінічне медсестринство з основами епідеміології.–К.:Здоров’я,
2. Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.
3. Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.
4. Васильев В.С. и др. Практика инфекциониста. Мн.:Выш.шк.,1993.
5. Довідник фельдшера. /Кол. авторів; За ред. М.А.Андрейчина: В 2-х кн. – К.:Здоров”я, 1997.
6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б. — К.: Вища шк., 1995.
7. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. Андрейчина М.А. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.
8. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.; Здоров’я, 1994
9. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000
10. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ
11. Газета «Здоров’я України», - Київ
Інформаційні ресурси
search.ligazakon.ua/l_doc2.
cseswt.od.ua/ua/portal/dn_
univ.uzhgorod.ua/departaments/
president.gov.ua/documents/
https://tdmuv.com/books/meds_
http://www.library.univ.kiev.
А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.
https://www.kodges.ru/medik/
https://www.twirpx.com/file/
http://www.monada.lviv.ua/old/
http://krutikova.ucoz.ru/load/
Свої роботи висилати на ел. пошту gladkiy.aleksandr55@
Комментарии
Отправить комментарий