Група 3А,Б л/с. Лекція № 4. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Інфектологія" Дата 27 вересня 2021р. ТЕМА № 4 Черевний тиф. Паратифи А і В. Шигельоз.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Група 3А,Б л/с.  Лекція № 4.

Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Інфектологія"

Дата  27 вересня 2021р.

 

ТЕМА № 4 Черевний тиф. Паратифи А і В. Шигельоз.

Етіологія та епідеміологія черевного тифу.

Черевний тиф (typhus abdominalis) – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричинюється черевнотифозною паличкою. Характеризується переважним ураженням лімфатичних утворів тонкої кишки і бактеріємією, супроводжується вираженою інтоксикацією, гарячкою, збільшенням печінки і селезінки, розеольозною висипкою.

Етіологія. Збудник – Salmonella typhi – грамнегативна рухома паличка. Має соматичний (О), джгутиковий (Н) і поверхневий (Vi) антигени. При руйнуванні мікроба вивільнюється ендотоксин. Черевнотифозні палички добре ростуть на штучних живильних середовищах, що містять жовч, досить стійкі в довкіллі, проте швидко гинуть при нагріванні, під дією дезінфекційних засобів. На харчових продуктах здатні розмножуватись

 Патогенез захворювання.

Типові клінічні ознаки.

Ускладнення специфічні і неспецифічні.

Ускладнення. При передчасній відміні антибіотиків, порушенні дієти, фізичних та емоційних навантаженнях захворювання може відновитись. Передвісниками можливого рецидиву є тривала

субфебрильна гарячка, повторна поява розеольозної висипки, тахікардія, побільшення селезінки, анеозинофілія. Рецидив черевного тифу інколи розвивається через 1-2 міс. після нормалізації температури тіла.

У гострий період хвороби особливої уваги заслуговують такі грізні ускладнення, як перфорація тонкої кишки і кишкова кровотеча.

Слід зазначити, що вони можуть розвинутися не лише в разі тяжкого і середньотяжкого перебігу хвороби, але й легкого і стертого.

Методи лабораторної діагности­ки.

Діагноз підтверджують такими методами:

Бактеріологічним;

Правила забору матеріалу

Для дослідження беруть кров хворого, кал, сечу, жовч.

Гемокультуру збудника можна виділити з першого дня хвороби

протягом усього гарячкового періоду. Кров з вени вносять у флакон з жовчним бульйоном чи середовищем Раппопорта у співвідношенні 1:10. На 1-му тижні хвороби беруть 10 мл крові, на 2-му – 15 мл, на 3-му і пізніше – 20 мл. З 10-12-го дня хвороби можна виділити копро- та уринокультуру. На 11-й день нормальної температури роблять дуоденальне зондування, щоб отримати жовч для виділення білікультури. Кал, сечу чи жовч збирають у стерильні баночки і відправляють у бактеріологічну лабораторію, де матеріал засівають на тверде живильнесередовище Плоскірева.

Серологічним (після 7-8-го дня хвороби) РНГА.

Диференціальна діагностика.

 Основні принципи лікування і догляду за хворим.

Профілактика ускладнень.

Критерії виписування, тривалість спостереження за реконвалесцентами.

 Профілактика черевного тифу.

Паратифи А та В (paratyphus A et B) – гострі кишкові

інфекційні хвороби, що спричинюються відповідними сальмонелами,

за перебігом нагадують черевний тиф.

 Клініко-епідеміологічна характеристика паратифів А і В.

Лікування і догляд за хворими.

 Профілактика паратифів.

Паратифи А і В.

 Клініко-епідеміологічна характеристика паратифів А і В.

Лікування і догляд за хворими  такі ж, як і при черевному тифі.

Профілактика паратифів.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть збудників черевного тифу та паратифів А, В.

2. Як розповсюджуються ці хвороби?

3. Основні клінічні прояви черевного тифу.

4. Назвіть специфічні ускладнення.

5. Які ознаки рецидиву?

6. Клінічні відмінності паратифів А та В.

7. Діагностичні критерії черевного тифу.

8. Правила забору матеріалу для бактеріологічного дослідження.

9. Особливості догляду за хворими.

10. Умови виписування реконвалесцентів зі стаціонару.

11. Особливості диспансерного нагляду.

12. Яка робота проводиться в епідемічному осередку?

 

Шигельоз (shіgellosis, дизентерія) – гостра кишкова інфекційна хвороба людини, яка спричинена шигелами і характеризується запаленням слизової оболонки переважно дистального відділу товстої кишки, що супроводжується переймистим болем у животі, проносом та інтоксикацією.

Етіологія. Збудниками є шигели, які розділені на 4 види:

А – Shigella dysenteriae, до якої належать шигели Григор’єва-Шига, Штуцера-Шмітца, Ларджа-Сакса;

В– Sh. flexneri;

С– Sh. boydii;

D– Sh sonnei.

Етіологія та епідеміологія шигельозу. Найбільшу епідеміологічну небезпеку становлять хворі з легким і стертим перебігом інфекції (80-90 % заражень), а також реконвалесцентні носії. Особливу загрозу створюють хворі та носії збудників, що працюють у системі харчування і водопостачання, дошкільних дитячих закладах.

Основи патогенезу. Шигели потрапляють в організм лише через рот. У шлунку й тонкій кишці частина їх гине, вивільняючи токсини.

Решта досягає товстої кишки, проникає в слизову оболонку її дистального відділу (сигмоподібної та прямої кишок) і розмножується. Продукуючи токсини, шигели спричинюють місцеву запальну реакцію, на слизовій оболонці утворюються ерозії та виразки. Виникає пронос, розвивається дисбактеріоз кишок. Уражаються також нервова і серцево-судинна системи. Імунітет після перенесеного захворювання короткочасний, видоспецифічний.

 Класифікація клінічних форм хвороби. Розрізняють типову (колітну) і атипові (гастроентероколітну і гастроентеритну) форми шигельозу.

 Опорні симптоми. Інкубаційний період триває від 12 год до 7 діб, у середньому 2-3 доби. Хвороба здебільшого починається гостро: з ознобу, підвищення температури тіла, болю в животі та проносу.

Характеристика випорожнень хворого на дизентерію. Колітна форма супроводжується інтоксикацією і проносом.

Найчастіше температура тіла субфебрильна або підвищується до38-39 °С. Шкіра бліда. Язик вологий, вкритий білим нальотом. Живіт запалий. Виникає біль різної інтенсивності, частіше переймоподібний у ділянці сигмоподібної і прямої кишок, який посилюється при дефекації (тенезми). Позиви на дефекацію не завжди закінчуються дефекацією (“несправжні позиви”). Сигмоподібна кишка пальпується у вигляді болючого, щільного, потовщеного тяжа. Частота дефекації – від 3 до 20 разів за добу і більше. Випорожнення поступово втрачають каловий вигляд, з’являються домішки слизу і крові. Інколи випорожнення мізерні й складаються лише з густого слизу з домішками крові або гною (“ректальний плювок”). Дефекація не приносить хворому полегшення.

Диференціальна діагностика шигельозу.

Лабораторна діагностика.

Частота висіву шигел з калу не перевищує 50-70 %. Виділити збудника з блювотиння вдається дуже рідко;

Правила забору матеріалу

Для дослідження беруть блювотиння (при атипових формах) і кал до початку антимікробного лікування. Випорожнення забирають після акту дефекації (самовільного або спровокованого ректальним введенням повітря), при відсутності їх використовують ректальні тампони чи ректороманоскопію.

Кал (краще слизово-гнійні грудочки) забирають з ділянок, які не містять крові, бо бактерицидна дія її може завадити отримати культуру шигел. Для посіву використовують середовища  Плоскірева, бактоагар Ж, інші штучні живильні середовища.

Застереження! Треба пам’ятати, що шигели швидко гинуть у випорожненнях. Тому посів роблять у найближчі хвилини після відбору матеріалу. Якщо це неможливо, то пробу калу кладуть у холодильник (при температурі 4 °С) або зберігають у консерванті (30 % гліцерину та 70 % фізіологічного розчину хлориду натрію). Тривалість такого зберігання не повинна перевищувати 2 год.

Принципи лікування хворого.

Показання для госпіталізації хворих на шигельоз

Клінічні

•тяжкий і середньотяжкий перебіг хвороби

•наявність тяжких супровідних захворювань

•вік хворого: діти до 3 років, похилий і старечий

Епідеміологічні

•хворий чи члени його сім’ї належать до декретованих груп населення

•проживання з дітьми, які відвідують дитячі дошкільні заклади

•відсутність вдома умов для підтримання протиепідемічного режиму

•проживання в гуртожитку

 Критерії виписування хворих із стаціонару, диспансерне спостереження за реконвалесцентами.

 Профілактика шигельозу.

Питання для самоконтролю

1. Які мікроорганізми спричинюють шигельоз?

2. При яких обставинах може захворіти людина?

3. Основні клінічні прояви колітної форми хвороби.

4. Як проявляється гастроентероколітна форма шигельозу?

5. Як підтверджують діагноз шигельозу?

6. Особливості догляду за хворими.

7. Які засоби використовують у лікуванні хворих?

8. Умови виписки реконвалесцентів зі стаціонару.

9. Особливості диспансеризації перехворілих.

10. Як вберегтися від захворювання?

ЛІТЕРАТУРА:

 Основна

1. М.А. Андрейчин  М/с при інфекційних хворобах. Стор 92-112

2.  Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.; Вища шк., 1995.

3. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології.-  К.; Здоров’я, 2002

Додаткова

1. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.; Здоров’я, 1994

2. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000

3. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ

4. Газета «Здоров’я України», - Київ

 Інформаційні ресурси

https://tdmuv.com/books/meds_andr.pdf   Андрейчин М/с при інфекційних хворобах.

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=1839433

 А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.

https://www.kodges.ru/medik/naukmed/205819-nfekcyn-hvorobi.html

https://www.twirpx.com/file/2257809/  А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.

http://www.monada.lviv.ua/old/instructional/002/001/001.pdf    Самостійна робота

http://kingmed.info/knigi/Sestrinskoe_delo/book_3826/Medsestrinstvo_pri_infektsiynih_hvorobah-Andreychin

http://krutikova.ucoz.ru/load/22-1-0-199 Алгоритми практичних навичок

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін 1 доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.