3 Б л/с. Лекція. Викладач Гладкий О.А. Предмет "Інфектологія" Дата 12 жовтня 2021р. ТЕМА № 6 ХТІ. САЛЬМОНЕЛЬОЗ. БОТУЛІЗМ.

 

ЛИСИЧАНСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ ФАХОВИЙ КОЛЕДЖ

Група 3 Б л/с.  Лекція.

Викладач  Гладкий О.А.

 Предмет "Інфектологія"

Дата   12 жовтня 2021р.

 

ТЕМА № 6  ХТІ. САЛЬМОНЕЛЬОЗ. БОТУЛІЗМ.

Матеріали за посиланням: https://docs.google.com/document/d/1p7r0zIv6ykLi-4sFk6z3UTgB_5Rfs_SS/edit?usp=sharing&ouid=115928220445394045857&rtpof=true&sd=true

Харчові токсикоінфекції (toxicoinfectiones alimentariae) –група гострих кишкових інфекцій, що виникають внаслідок вживання в їжу продуктів, які містять умовно-патогенні мікроби та їх ентеротоксини. Характеризуються короткотривалими проявами загальної інтоксикації та гострого гастриту чи гастроентериту.

Загальна характеристика хвороб із групи харчових токсикоінфекцій.

 Етіологія.

 Основи епідеміології.

 Патогенез.

 Клінічна симптоматика.

 Диференціальна діагностика захворювань.

Оцінювання ступеня дегідратації.

 Методи лабораторної діагностики. Діагноз підтверджують такими

методами:

бактеріологічним. Для дослідження беруть блювотиння, промивні води шлунка (перші порції), кал, залишки їжі, а при підозрі на сепсис – також кров, сечу. Матеріал забирають до початку лікування протимікробними препаратами. Посіви роблять на щільні диференціальні середовища – агар Ендо чи Левіна, Плоскірєва.

Етіологічний діагноз можна підтвердити таким чином:

„виділенням того самого збудника від хворих та із залишків підозрілого продукту;

„одержанням ідентичних штамів бактерій у декількох хворих, які споживали ту саму їжу;

„виділенням одного і того ж штаму з різних матеріалів (промивні води шлунка, блювотиння, кал) в одного хворого в кількості не менше ніж 106 в 1 г та зменшенням цього показника в процесі одужання;

Достовірним етіологічний діагноз є тоді, коли підтвердженийі бактеріологічним, і серологічним методами, а також виключено сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, кампілобактеріоз, вірусні і протозойні діареї.

Принципи лікування

 Застереження! Невідкладну допомогу тяжкохворому надають вдома і лише після цього його госпіталізують. Необхідно якомога швидше промити шлунок і кишки з метою звільнення від мікробів і токсинів.

 Роль регідратації і дезінтоксикації.

 Особливості догляду за хворим.

Критерії виписування хворих зі стаціонару.

Сальмонельоз. (salmonellosis) — гостра зоонозна кишкова

інфекційна хвороба, що спричинюється бактеріями з роду Salmonella і проявляється переважно явищами гастроентериту, інтоксикації та зневоднення.

Етіологія та епідеміологія. Джерелом збудника найчастіше є велика рогата худоба, свині, свійська водоплавна птиця, кури, у кишках яких можуть бути різні серовари сальмонел. Нерідко ними забруднюються яйця птахів. Тварини можуть виділяти збудника з сечею, калом, молоком, слиною, носовим слизом. Бактеріоносійство часом триває багато місяців і навіть років. Рідше джерелом збудника є хворі на сальмонельоз люди або здорові носії. Найбільшу небезпеку становлять хворі з легкими і стертими формами хвороби.

Механізм передачі збудника – фекально-оральний. Зараження відбувається аліментарним, водним і побутовим шляхами. Механічно переносити сальмонели можуть мухи, таргани. У 96-98 % випадків інфікування пов’язане зі споживанням забрудненої їжі.

Основи патогенезу. Для розвитку хвороби необхідно, щоб в організм проникли живі сальмонели та їх токсини. Основні клінічні проявипов ’язані з дією ендотоксинів, що вивільнюються при руйнуванні бактерій у травному каналі. Частина токсинів всмоктується у кров, спричинюючи інтоксикацію організму. Під впливом токсинів підвищується проникність слизової оболонки кишок, внаслідок чого в їх просвіт надходить велика кількість рідини і солей, які виводяться з організму під час блювання й проносу. Порушуються водно-електролітний баланс і кислотно-лужна рівновага, розвивається зневоднення. При тяжкій інтоксикації може розвинутись інфекційно-токсичний шок.

 Клінічні форми сальмонельозу. Інкубаційний період коливається від 2-

6 год до 2-3 діб, при внутрішньолікарняних спалахах може подо вжуватись

до 4-7 діб.

Розрізняють шлунково-кишкову (гастрит, гастроентерит, гастроентероколіт, ентероколіт), тифоподібну і септичну форми сальмонельозу, а також субклінічну форму (бактеріоносійство –гостре, хронічне).

 Основні ознаки хвороби.

Ускладнення. Розвиваються переважно в дітей першого року життя, літніх осіб, а також при тяжкій фоновій патології.

Одними з найгрізніших ускладнень є септичний та гіповолемічний

(дуже рідко) шоки. Часом виникають колапс, гостра ниркова недостатність, пневмонія, гостре порушення мозкового кровообігу, інфаркт міокарда, ендо- чи міокардит.

Методи лабораторної діагностики.

 Діагноз підтверджують такими методами:

бактеріологічним – кінцевий результат можна отримати на 3-4-й день.

Правила забору і посіву матеріалу

Для дослідження беруть кров хворого, кал (останні рідкішіпорції – 3-5 г), сечу, блювотиння і промивні води шлунка (50-100 мл першої порції, коли шлунок промивали без застосування розчину перманганату калію чи соди), залишки їжі. Матеріал слід забирати до призначення етіотропного лікування. Посіви роблять на щільні диференціальні середовища – вісмут-сульфітагар, середовища Ендо, Плоскірєва і середовища збагачення.

Можна також використати жовчний і звичайний м’ясо-пептонний бульйон.

серологічним – частіше використовують РНГА з груповим сальмонельозним діагностикумом і РА (Відаля) з парними сироватками крові, які беруть наприкінці 1-го тижня і через 7-10 днів. Вдруге кров забирають, як правило, після стаціонарного лікування, тобто в КІЗі. Мінімальний діагностичний титр – 1:160.

Переконливішим є зростання титру антитіл у динаміці хвороби.

 Диференціальний діагноз.

 Принципи лікування хворого.

Застереження! Якщо у хворого внаслідок зневоднення виник шок, його потрібно вивести з цього стану (внутрішньовенним введенням сольових розчинів), і лише після цього промивають шлунок.

 Показання до госпіталізації.

Роль патогенетичної терапії.

 Критерії виписування хворих на сальмонельоз зі стаціонару, профілактичні заходи.

Ботулізм (botulismus) – гостра кишкова інфекційна хвороба, що спричинюється ботулотоксином, характеризується тяжким ураженням нервової системи, порушенням зору, ковтання,моторики кишок.

Етіологія. Збудник – Сlostridium botulinum (клостридія ботулізму) – анаеробна, здатна до спороутворення грампозитивна бактерія. Вегетативна форма має вигляд рухомих паличок, продукує екзотоксин – ботулотоксин, що є найсильнішою біологічною отрутою. Спори дуже стійкі в довкіллі: при температурі 100 °С вони гинуть лише через 4 год, при 120 °С – за 30 хв. Під час кип’ятіння екзотоксин руйнується протягом 10 хв. Відомо 7се ротипів клостридій ботулізму (А-G), які мають антигенні відмінності. Захворювання в людей здебільшого спричиняє ботулотоксин типів А, В, зрідка – Е.

Характеристика ботулізму, роль токсину ботулізму в патогенезі захворювання.  Ботулотоксин з їжею потрапляє в шлунок і кишки, де не руйнується травними ферментами. Всмоктавшись у кров, він уражає нервову систему, зокрема, рухові нейрони довгастого і спинного мозку. Токсин блокує передачу збудження з нервових закінчень на м’язові волокна. Внаслідок ц ього виникають паралічі різних м’язів. Розлади ковтання і дихання нерідкопризводять до аспіраційної пневмонії, асфіксії і смерті. Хворий на ботулізм не становить небезпеки щодо зараження інших людей.

Епідеміологія.

Клінічна картина. Інкубаційний період триває від 2-3 год до 10 діб, у середньому – 12-24 год. Захворювання починається, як правило, гостро. У 40-60 % хворих спочатку відзначається шлунково-кишковий синдром, що проявляється болем у животі,  нудотою, блюванням і проносом. Біль постійний або переймоподібний, локалізується в епігастральній ділянці. Нудота і блювання  продовжуються не більше доби, блювання не часте, не приносить полегшення. Випорожнення рідкі або напіврідкі, до 5-10 разів за добу.

Типовим є розвиток офтальмоплегічного синдрому, що проявляється частковим або повним опущенням верхніх повік (птоз, мал.), розширенням зіниць (мідріаз.), ністагмом, зниженням або відсутністю реакції на світло, косоокістю (страбізм), обмеженням рухів очних яблук аж до повної нерухомості (парез погляду), може бути різною величина зіниць (анізокорія).

Застереження! При появі у хворого скарг на затруднене дихання, відчуття стиснення в грудях, нестачі повітря необхідно негайно викликати лікаря.

Диференціальна діагностика.

Лабораторні методи діагностики.

біологічна проба. Дозволяє виявити токсин у досліджуваному матеріалі й встановити його тип. Дослідження проводять на 4-х білих мишах чи гвінейських свинках. Двом з них внутрішньочеревно вводять по 0,5-0,8 мл крові хворого або фільтрату іншого матеріалу, двом іншим той же матеріал вводять разом зі сумішшю протиботулінічних сироваток. Якщо миші, яким ввели матеріал без сироватки, гинуть, то діагноз ботулізму вважають підтвердженим. Відповідь про наявність токсину в крові можна отримати вже на 2-3-й, про його тип – на 3-5-й день від початку дослідження.

бактеріологічний метод. Матеріал (кал, блювотиння, промивні води шлунка, залишки їжі) засівають на живильні середовища Кітта-Тароцці, бульйон Хотінгера, пепсин-пептон і культивують в анаеробних умовах.

Правила забору матеріалу

Матеріал для дослідження забирають до введення сироваток.

Кров з вени (8-10 мл) поміщають у стерильну пробірку з 1 мл 4 % розчину натрію цитрату; блювотиння і промивні води (по 50-60 мл), кал (50-60 г), сечу (100 мл), залишки їжі (100 г з різних місць) – у стерильні скляні банки, що закриваються. На кожну банку наклеюють відповідну етикетку. У проби не можна додавати консерванти, їх необхідно негайно відправити в лабораторію. Якщо це не можливо – покласти в холодильник, оскільки ботулотоксин при низькій температурі зберігається довше.

Хворого негайно госпіталіують в інфекційний стаціонар, а при тяжкому перебігу хвороби, розладах дихання – у палату інтенсивної терапії чи відділення анестезіології та реанімації. До цього (вдома чи там, де виявили

хворого) необхідно ретельно промити шлунок і кишки спочатку чистою водою (для забору промивних вод для дослідження), а потім 5 % розчином натрію гідрокарбонату (має здатність нейтралізувати токсин). Зволікання з цією процедурою сприятиме дальшому всмоктуванню токсину в кров і тяжчому перебігу хвороби.

Застереження! Порушення дихання і ковтання, парез м’якого піднебіння і зниження блювотного рефлексу роблять промивання шлунка відповідальним заходом, нерідко пов’язаним з ризиком. Необережні маніпуляції можуть призвести до аспірації блювотиння і навіть до зупинки дихання, а парез надгортанника – до потрапляння зонда в трахею. Тому виконувати цю процедуру треба, дотримуючись певних правил.

 Принципи лікування ботулізму: серо-, антибіотико-, патогенетична терапія.

„При легкому перебігу ботулізму у хворого спочатку провокують блювання механічним подразненням задньої стінки глотки,після чого ретельно промивають шлунок через звичайний шлунковий зонд;

„при середньотяжкому і тяжкому перебігу хвороби шлунок промивають лише за допомогою носошлункового зонда. Механічне провокування блювання є недопустимим;

„при виражених бульбарних і дихальних порушеннях треба пам’ятати, що введення носошлункового зонду до початку штучної вентиляції легенів є небезпечним заходом, тому що може призвести до ларингоспазму  і зупинити дихання. Тому краще щоб процедуру виконав досвідчений отоларинголог;

„промивати шлунок треба значною кількістю (до 10 л) 5 % розчину натрію гідрокарбонату, навіть якщо промивні води чисті;

„категорично забороняється провокувати блювання фармакологічними засобами, бо швидкість наростання неврологічної симптоматики при ботулізмі буває досить значною і блювання може призвести до аспірації блювотиння.

Промивання кишок також сприяє виведенню токсину з організму.

Сифонну клізму ставлять зразу ж після промивання шлунка.

Застереження! Призначати послаблювальні засоби не доцільно, оскільки їхня дія проявиться не відразу, а токсин продовжуватиме всмоктуватись у кров.

Після промивання шлунково-кишкового тракту необхідно ввести всередину вуглецевий, полімерний або кремнієвий сорбент.

У подальшому ентеросорбенти приймають протягом 5-7 днів.

При рановому ботулізмі промивання шлунка і кишок недоцільне. Проводять ретельну ревізію і хірургічну обробку рани, розкривають гнійні кишені, висікають некротизовані тканини. Рану обробляють антисептиком.

Основним методом лікування є раннє введення специфічних протиботулінічних сироваток. До з’ясування типу збудника вводять

сироватки типів А та Е по 10 000 МО і типу В 5 000 МО, після встановлення типу – відповідну моновалентну. При тяжкому перебігу хвороби відразу вводять 2-4 дози сироватки, половину зних внутрішньовенно крапельно на ізотонічному розчині натрію  хлориду чи

 5 % розчині глюкози, а через 12-24 год введення повторюють. У наступні дні добову дозу сироватки зменшують.

Курс серотерапії триває протягом 2-4 днів.

Застереження! Протиботулінічна сироватка гетерогенна, виготовлена з крові гіперімунних коней. Том у її застосовують за методом Безредка. Спочатку вводять 0,1 мл сироватки,розведеної в 100 разів (ампула об’ємом 1 мл із червоним маркуванням), внутрішньошкірно в середню третину внутрішньої поверхні передпліччя. За відсутності реакції (папула і гіперемія  не перевищують 1 см) через 20-30 хв вводять 0,1 мл нерозведеної сироватки (ампули об’ємом 5-10 мл із синім маркуванням) підшкірно в середню третину зовнішньої поверхні плеча. За відсутності реакції через 30-40 хв внутрішньом’язово вводять усю дозу   сироваток,попередньо підігрітихдо температури 36-37 °С.

З метою попередження утворення токсину вегетативними формами збудника в кишках обов’язково призначають антибіотики

(левоміцетин, ампіцилін) через рот протягом 5-7 днів, а при порушенні ковтання – внутрішньом’язово.

 Невідкладна допомога хворому на ботулізм.

 Профілактика ботулізму.

 Необхідно неухильно дотримуватись

санітарно-гігієнічних вимог щодо технології приготування консервованих продуктів. Їх стерилізують в автоклавах при температурі 120 °С. Ознакою забруднення консервів анаеробними мікробами і токсиноутворення може бути їх здуття і неприємний запах. Банки з бомбажем бракують. Однак не завжди консерви здуваються і продукти міняють смакові властивості. Продукти

харчування, які не підлягають термічній обробці (ковбаса, шинка, сало, солена й копчена риба), зберігають у холодильних камерах. Необхідно вести роз’яснювальну роботу серед населення, особливо в період збирання овочів, фруктів і грибів, пояснювати небезпеку консервування їх без автоклавування.

Особам, які разом з хворим вживали підозрілий продукт, промивають

шлунок 2 % розчином натрію гідрокарбонату і з профілактичною метою вводять протиботулінічні сироватки типів А, В, Е по 1 000-2 000 МО внутрішньом’язово за методом Безредка.

Медичне спостереження триває 10-12 днів. Усі підозрілі продукти

вилучають і бактеріологічно досліджують.

УЗЯТТЯ ПРОМИВНИХ ВОД ШЛУНКА
ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО ДОСЛІДЖЕННЯ

Основні етапи	Зміст
1. Підбір необ­хідного матері­алу та інстру­ментарію	Лійка об’ємом 0,5—1 л, гумова трубка діаметром 1 см і завдовжки 1 м, з’єднана з товстим шлунко­вим зондом, переварена вода (2—3 л), ківш для води і таз, клейончастий фартух, стерильна єм­кість для збирання матеріалу, захисні рукавички
2. Надання хворому необ­хідного поло­ження	Хворий сідає на стілець, голову дещо нахиляє впе­ред. На нього одягають довгий клейончастий фар­тух, між ногами кладуть таз. Знімні зубні протези слід зняти
3. Підготовка хворого до про­цедури	Хворому пропонують зробити глибокий вдих но­сом, потім ковтальні рухи, потім видих (глибо­кі вдихи пригнічують блювотний рефлекс). Цей комплекс вправ необхідно повторити кілька разів
4. Уведення шлункового зонда	Медичний працівник стає збоку від хворого, у пра­ву руку бере вологий зонд на відстані 10—15 см від заокругленого кінця, лівою обіймає шию хворого. Хворий відкриває рот; кінець зонда кладуть йому за корінь язика; просять повторити комплекс вдих носом — ковтання — видих, після чого вводять зонд до попередньо визначеної позначки (приблиз­но 40—50 см)
5. Відбір мате­ріалу для до­слідження	Вільний кінець зонда, уведеного до позначки, з’єднують із приладом для промивання шлунка. Тримаючи лійку на рівні колін хворого, наповню­ють її стерильною водою і повільно піднімають на 25—ЗО см вище від рота хворого. Лійку тримають похило, щоб разом із водою в шлунок не потрапи­ло повітря. Як тільки рівень води в лійці досягне трубки, слід опустити лійку вниз, тримаючи її в попередньому положенні. Вміст шлунка, розбав­лений водою, починає надходити в лійку. Коли кількість виділеної рідини зрівняється 3 кількіс­тю введеної, можна перевернути лійку і вилити її вміст у стерильну ємкість. Для бактеріологічного дослідження збирають при­близно 50—100 мл промивних вод.

 

Основні етапи	Зміст
6.Завершення роцедури	Ємкість із промивними водами закривають корком та з відповідно оформленим направленням відправ­ляють у лабораторію, дотримуючи правил асептики та біологічної безпеки при роботі з інфекційним ма­теріалом .

 

УЗЯТТЯ БЛЮВОТНИХ МАС ДЛЯ БАКТЕРІОЛОГІЧНОГО
ДОСЛІДЖЕННЯ

Основні етапи	Зміст
1. Підбір необ­хідного матері­алу та інстру­ментарію	Стерильні флакони об’ємом 50—150 мл, клейонка, ло­ток, рушник, захисні рукавички, ємкості для збиран­ня блювотних мас (обмиті після обробки дезрозчином гарячою водою), стерильні ложки для збирання блю­вотних мас
2.Збирання блювотних мас	Блювотні маси збирають або в стерильні флакони, під­носячи їх безпосередньо до рота хворого під час блю­вання (мал. 10), або стерильними ложками переносять із підкладних ємкостей у стерильні флакони в кількос­ті 10—20 мл
3. Доставка в лабораторію	Флакони з досліджуваним матеріалом та відповідно оформленим направленням доставляють у лаборато­рію з дотриманням правил асептики та біологічної безпеки при роботі з інфекційним матеріалом (ДСП 9.9.5.-080-2002) не пізніше ніж через 2 год з моменту взяття матеріалу

 

 

ЛІТЕРАТУРА:

 Основна

1. М.А. Андрейчин  М/с при інфекційних хворобах. Стор 121-145

2.  Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.; Вища шк., 1995.

3. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології.-  К.; Здоров’я, 2002

Додаткова

1. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.; Здоров’я, 1994

2. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000

3. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ

4. Газета «Здоров’я України», - Київ

 Інформаційні ресурси

https://tdmuv.com/books/meds_andr.pdf   Андрейчин М/с при інфекційних хворобах.

http://www.library.univ.kiev.ua/ukr/elcat/new/detail.php3?doc_id=1839433

 А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.

https://www.kodges.ru/medik/naukmed/205819-nfekcyn-hvorobi.html

https://www.twirpx.com/file/2257809/  А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.

http://www.monada.lviv.ua/old/instructional/002/001/001.pdf    Самостійна робота

http://kingmed.info/knigi/Sestrinskoe_delo/book_3826/Medsestrinstvo_pri_infektsiynih_hvorobah-Andreychin

http://krutikova.ucoz.ru/load/22-1-0-199 Алгоритми практичних навичок

 

Свої роботи висилати на ел. пошту   gladkiy.aleksandr55@gmail.com 

Термін 1 доба. Доба затримки – ( мінус) 1 бал.

З повагою ваш О.А.