Гладкий О.А. Предмет "Інфектологія". Група 3 - А л/с. Дата 18 квітня 2022 р. Лекція № 3 Тема: Сказ.
Викладач: Гладкий О.А.
Предмет "Інфектологія"
Лекція №3 Тема: Сказ.
Група 3 - А л/с. Дата 18 квітня 2022 р.
Лекція №3 Тема: Сказ.
Сказ (rabies) – гостра вірусна хвороба, що виникає після укусу чи ослинення зараженою твариною і характеризується розвитком смертельного енцефаліту.
Етіологія. Збудник – вірус сказу, що містить РНК, – належитьдо родини рабдовірусів. Розрiзняють його 2 варiанти: вуличний, чи “дикий”, i фіксований. Вуличний вірус циркулює у природних умовах серед тварин, спричинюючи у них і людей сказ. Він не стійкий у довкіллі. Згубно діють на вірус пряме сонячне проміння та ультрафіолетове опромінення, а також висихання. При кип’ятінні, у розчинах лізолу та хлораміну гине за декілька хвилин, вiдносно стiйкий до фенолу i йоду. Добре зберiгається при низькiй температурi, заморожуваннi. Фiксований вiрус вперше отримав Луї Пастер при багатора зових внутрiшньомозкових зараженнях кролів. Він назавжди втратив патогеннiсть, однак стiйко зберiгає антигеннi та імуногенні властивостi, завдяки чому застосовується для виготовлення вакцини.
Епідеміологія. Джерелом збудника здебільшого є собаки, вовки, лисиці, коти, борсуки, куниці, дуже рідко – травоїдні тварини, у деяких регiонах – кажани. У слині зараженої тварини вірус з’являється за 10 днів до перших клінічних проявів сказу і перебуває в ній протягом усієї хвороби. Хвора на сказ людина, як правило, епiдемiологiчного значення не має.
Збудник передається через слину зараженої тварини при укусах, ослиненні, подряпанні, потраплянні її на ушкоджену шкіру чи слизові оболонки. Сприйнятливiсть людей до сказу залежить вiд локалiзацiї укусу. Згiдно з узагальненими даними, внаслідок укусів обличчя скаженою твариною хвороба виникала в 90 % нещеплених осіб, у разі укусів кистей – у 63 %, проксимальних дiлянок рук i нiг – лише в 23 % випадкiв. Особливо небезпечні глибокі та множинні рани. Частіше хворіють жителі сільської місцевості. Спостерігається деяка літньо-осіння сезонність.
Патогенез. З місця проникнення вірус сказу по нервових волокнах досягає головного і спинного мозку, де розмножується і нагромаджується в нейронах. Виникають вогнищеві зміни мозкової тканини з набряком, крововиливами, дегенерацією клітин. При гістологічному дослідженні знаходять специфічні внутрішньоклітинні включення – тільця Бабеша-Негрі, які містять вірус.
Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 7 діб до1 року. Тривалість його залежить від різних чинників: локалізації укусу (при пошкодженні голови він короткий, нижніх кінцівок – довгий), віку вкушеного (у дітей інкубаційний період коротший, ніж у дорослих), реактивності організму (в ослаблених осіб він коротший), кількості збудника, що потрапила в рану.
У перебігу хвороби розрізняють 3 стадії: передвісників, збудження і паралічів.
У стадії передвісників, що триває 1-3 доби, у місці укусу з’являються неприємні відчуття (біль, печія, заніміння, свербіння), почервоніння і набряк (хоча рана здебільшого давно зарубцювалась). Провідним у цей час є симптомокомплекс неспокою: відчуття туги і страху смерті, похмурі думки, занепокоєння. У зв’язку з цим хворий пригнічений, відмовляється від їжі, погано спить, прагне усамітнитись.
Стадія збудження характеризується розвитком приступів гідрофобії (водобоязні) – дуже болючих спазмів глотки та гортані з шумним диханням і навіть його короткочасною зупинкою. Вони виникають при спробі пиття, а згодом навіть при погляді на склянку з водою або слові «вода». Внаслідок рефлекторної збудливості судома розвивається у відповідь на посилений рух повітря, яскраве світло, голосний звук. Можуть приєднуватися слухові та зорові галюцинації. Періодично виникають
приступи психомоторного збудження, під час яких хворий зривається з ліжка, кричить, може проявити агресивність. Обличчя його виражає жах. Хворий виділяє дуже багато слини. Шкіра волога, вкрита краплями поту. Пульс досягає 140-160 за 1 хв. Дихання поверхневе, часте. Приєднуються гикавка і блювання.
Через 2-3 дні стадія збудження змінюється на стадію паралічів. Тривалість її 12-20 год, а іноді менше. Хворий нерухомо лежить у ліжку, бурмоче незв’язані слова. Настає зловісне заспокоєння. Дихання стає спокійним. Падає артеріальний тиск. Можлива гіпертермія (до 42-43 °С). Зазвичай паралічі починаються з нижніх кінцівок або із сечового міхура, після чого вони розповсюджуються вгору (на обличчя, язик). Смерть настає від зупинки дихання і серцевої діяльності. Загалом хвороба триває 3-7 діб.
Іноді сказ починається без передвісників, зі збудження або відразу з паралічів, може перебігати з вираженими ознаками ушкодження довгастого мозку і мозочка.
Діагноз підтверджують такими методами:
- вірусологічним (дуже рідко). За життя хворого виділити вірус зі слини чи слізної рідини важко.
- серологічним. Частіше застосовують метод флуоресціюючих антитіл. Прижиттєво можна виявити антигени збудника у відбитках рогівки, посмертно – ще й у головному мозку, слинних залозах чи антитіла до вірусу в сироватці крові;
- гістологічним. У довгастому мозку та амоновому рогу померлих знаходять тільця Бабеша-Негрі.
Догляд і лікування хворих. Специфічна терапія сказу не розроблена. Лікування спрямоване на полегшання страждань. Хворого обов’язково госпіталізують у бокс чи напівбокс. Необхідно максимально обмежити вплив будь-яких зовнішніх подразників, оскільки вони можуть спричинити напади судом, що посилюють страждання. Для цього затіняють вікна і двері, розмовляють у палаті пошепки, категорично забороняється відкривати водопровідні крани чи користуватися водою в полі зору хворого.
Медичний персонал повинен працювати в гумових рукавичках. Для вгамування спраги хворому можна запропонувати посмоктати кусочки льоду чи марлю, змочену у воді. У разі сильного збудження хворого накривають сіткою, яку міцно фіксують до ліжка. Систематично вводять снодійні, болезаспокійливі та протисудомні засоби.
Застереження! Необхідно флакони з розчинами накривати непрозорою тканиною, щоб їх вигляд не провокував нападу гідрофобії.
Прогноз несприятливий, усі хворі гинуть.
Профілактичні заходи. Полягають у боротьбі з епізоотіями і запобіганні захворюванням людей. У природних осередках необхідно регулювати чисельність лисиць і вовків. У містах і селах систематично відловлюють бродячих собак і котів, імунізують домашніх і службових собак проти сказу, слідкують за дотриманням правил догляду за ними (обов’язкова реєстрація, носіння намордника, додержання заходів безпеки при перевезенні та вигулюванні).
Рану від укусу негайно промивають водою з милом, обробляють етиловим спиртом або розчином йоду спиртовим, перекисом водню, накладають стерильну пов’язку.
Антирабічну допомогу надають травматологічні пункти і хірургічні кабінети.
Застереження! Відсікати краї рани і накладати шви в перші дні протипоказано, оскільки це може сприяти просуванню збудника внаслідок додаткового пошкодження нервових гілок.За показаннями проводять специфічну профілактику антирабічною вакциною та імуноглобуліном. При проведенні антирабічних щеплень слід суворо дотримуватись інструкції Міністерства охорони здоров’я. На кожного потерпілого від укусів заповнюється “Карта звернення за антирабічною допомогою” (форма № 045/о).
Вакцину вводять підшкірно в ділянку живота, що розміщена на 4-6 см від середньої лінії на рівні пупка чи нижче, пацієнт при цьому повинен лежати. Якщо на животі є рубці, вакцину вводять у підлопаткову ділянку. Безумовним показанням до щеплення є укус скаженою твариною або твариною, даних про яку немає. Постраждалого обов’язково госпіталізують. Йому вводять гетерогенний антирабічний імуноглобулін за методом Безредки і призначають повний курс ін’єкцій антирабічної вакцини, який складається з 15-25 щеплень і додаткових введень, залежно від тяжкості та локалізації укусів. Запропоновані нові вакцини, які дають змогу значно скоротити кратність і тривалість щеплення. Але препарати дуже дорогі, що стримує їх широке застосування.
Якщо укус нанесений відомою здоровою твариною, за нею наглядають протягом 10 днів. У разі укусів у голову, кисті та множинних укусів потерпілому проводять щеплення за умовними показаннями: вводять антирабічний імуноглобулін (0,25-0,5 мл/кг маси тіла) або антирабічну вакцину в дозі 5 мл одноразово.
Сам антирабічний імуноглобулін замінити вакцину при безумовних показаннях не може, але він збільшує тривалість інкубаційного періоду сказу, і цим виграється час для створення достатнього імунітету. При поодиноких укусах у кінцівки, тулуб і сприятливих даних про тварину щеплення за умовними показаннями не проводять.
Поряд з антирабічними заходами обов’язково здійснюють специфічну профілактику правця.
Питання для самоконтролю:
1. Яка різниця між вуличним і фіксованим вірусами сказу?
2. Які тварини хворіють на сказ?
3. Механізм зараження людини.
4. Від чого залежить тривалість інкубаційного періоду при сказі?
5. Назвіть клінічні передвісники сказу.
6. Основні прояви стадії збудження.
7. На яких даних ґрунтується діагноз сказу?
8. Як обробляють рану від укусу?
9. Особливості догляду за хворим.
10. Показання до антирабічних щеплень.
11. Які препарати застосовують для імунізації?
12. Схема і техніка щеплень проти сказу за умовними та безумовними показаннями.
Виконане завдання направити на електронну адресу gladkiy.aleksandr55@
З повагою ваш О.А.
Рекомендована література
Основна:
Андрейчин М.А., Івахів О.Л. Медсестринство при інфекційних хворобах: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига,2002.
1. Клінічне медсестринство при інфекційних хворобах: Навч. Посібник/В.С.Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.В.Паламар та ін.; За ред. Проф. В.С.Тарасюка. – К.: Медицина,2006. – 176с.
2. Шегедин М.Б. Медсестринство при інфекційних хворобах (атлас)/ М.Б. Шегедин, В.В. Кравцов, С.В. Барчук. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,2005. – 64с.
3. Денисенко О.В.Інфекційні хвороби в модулях: навч. посібник. – К.: Медицина, 2009. -168с.
4. Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю., Лишенюк С.А. Клінічне медсестринство в інфектології. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010.
5. Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. – К.: Здоров’я, 2005.
6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.; Вища шк., 1995.
7. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології.- К.; Здоров’я, 2002
Додаткова:
1. А.В.Чорновіл, Р.Ю.Грицько.Клінічне медсестринство з основами епідеміології.–К.:Здоров’я,
2. Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.
3. Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.
4. Васильев В.С. и др. Практика инфекциониста. Мн.:Выш.шк.,1993.
5. Довідник фельдшера. /Кол. авторів; За ред. М.А.Андрейчина: В 2-х кн. – К.:Здоров”я, 1997.
6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б. — К.: Вища шк., 1995.
7. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. Андрейчина М.А. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.
8. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.; Здоров’я, 1994
9. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000
10. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ
11. Газета «Здоров’я України», - Київ
Інформаційні ресурси
search.ligazakon.ua/l_doc2.
cseswt.od.ua/ua/portal/dn_
univ.uzhgorod.ua/departaments/
president.gov.ua/documents/
https://tdmuv.com/books/meds_
http://www.library.univ.kiev.
А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.
https://www.kodges.ru/medik/
https://www.twirpx.com/file/
http://www.monada.lviv.ua/old/
http://krutikova.ucoz.ru/load/
Комментарии
Отправить комментарий