Гладкий О.А. Предмет Інфектологія. Тема “ Сибірка” Лекція №7 Групи 3-А л/с 06 червня, 3-Б л/с 10 червня.
Викладач: Гладкий О.А.
Предмет Інфектологія. Тема “ Сибірка” Лекція №7
Групи 3-А л/с 06 червня, 3-Б л/с 10 червня.
Матеріали за посиланням: https://docs.google.com/
Лекція №7 Тема: Сибірка.
Сибірка (аnthrax) – гостра зоонозна хвороба, що спричинюється сибірковою паличкою і перебігає з інтоксикацією, серозно-геморагічним запаленням шкіри та лімфатичних вузлів, рідше – у генералізованій формі.
Етіологія. Збудником є Bacillus anthracis. Це нерухома, крупна грампозитивна паличка з ніби обрубаними кінцями, здатна утворювати капсулу і спори. Вегетативні форми продукують сильний екзотоксин. Вони чутливі до дії дезінфекційних засобів, при кип’ятінні гинуть через 1-2 хв. Спори дуже стійкі: витримують автоклавування при температурі 110 °С протягом 40 хв, сухий жар при температурі 120-140 °С – 1-3 год, у дезінфекційних розчинах гинуть через 1 год і пізніше, у ґрунті можуть зберігати життєздатність десятиліттями.
Епідеміологія. Основним джерелом збудника для людини є хворі травоїдні сільськогосподарські (кози, вівці, корови, коні, верблюди) і дикі тварини. Зараження людини відбувається переважно контактним шляхом – через подряпини, порізи, садна при догляді за хворими тваринами, їх забоєві, зніманні шкіри, розбиранні туші, при виконанні земляних робіт. Харчовий шлях реалізується при вживанні недостатньо термічно обробленого зараженого м’яса. Можливе аерогенне інфікування – при , на якому є збудники, наприклад, під час стрижки овець, обробки зараженої вовни. Трапляється зараження при укусі мухою-жигалкою, гедзем, які можуть переносити збудника від хворих тварин.
Сприйнятливість до сибірки висока. Після хвороби залишається слабкий імунітет, тому можливе повторне захворювання. На території України існує понад 10 000 неблагополучних щодо сибірки пунктів, що зумовлює постійну небезпеку виникнення епізоотій серед свійських тварин і поширення хвороби серед людей. Так, у 1994 р. в АР Крим, у 1997 р. в Донецькій області, у 1998 р. на Волині, у 2001 р. на Київщині були зареєстровані випадки сибірки в людей.
Клінічні прояви. Інкубаційний період триває від 2 до 14діб, частіше 2-3 доби. Виділяють локалізовану і генералізовану форми сибірки. Найчастіше спостерігається локалізована (шкірна) форма з ураженням відкритих ділянок тіла – щік, повік, лоба, шиї, кисті, передпліччя. На місці проникнення збудника виникає щільна червоно-
синюшна плямка, що швидко перетворюється у вузлик (папулу). Наростають відчуття печії і свербіння. Швидко, у межах однієї доби, папула перетворюється в пухирчик (везикулу), що заповнюється жовтою (потім кров’янистою) рідиною і тріскає. Внаслідок цього утворюється виразка з темно-коричневим дном, припухлими краями і кров’янистими виділеннями. По краях виразки виникають вторинні (дочірні) пухирчики, за рахунок яких відбувається розширення виразки. Через 1-2 тиж. у центрі виразки утворюється чорний, щільний струп, що нагадує вуглинку, оточений запальним багряно-синюшним валиком. Характерно, що струп і навколишній набряк зовсім не болять і не чутливі навіть до глибоких уколів голкою, проте відчуття дотику збережене. Таким чином, формується карбункул, діаметр якого може досягати 8-10 см. Карбункул не нагноюється.
Генералізована (септична) форма може розвинутись первинно або як наслідок локалізованої форми. Вона характеризується дуже тяжким перебігом. Починається хвороба гостро з гарячки, болю голови, слабості, блювання. З’являються відчуття стиснення за грудиною, задишка, біль у грудях при диханні, сухий кашель із серозним або кров’янистим харкотинням.
Прогноз при шкірній формі хвороби, якщо вчасно розпочати лікування, сприятливий, при генералізованій формі – несприятливий.
Ускладнення. При сибірці завжди існує загроза розвитку ускладнень, більшість з яких становлять безпосередню загрозу життю хворого. При виникненні карбункула на губі набряк часом поширюється на слизові оболонки порожнини рота, дихальних
шляхів і призводить до асфіксії і смерті хворого. За відсутності адекватного лікування шкірна форма сибірки може перейти в генералізовану. Найчастіше ускладнення спостерігаються при генералізованій формі, насамперед це септичний шок, дихальна
недостатність, кишкова кровотеча, перитоніт, набряк головного мозку.
Лабораторна діагностика. Дослідження проводяться в лабораторіях особливо небезпечних інфекцій санепідемстанцій.
Правила забору і відправки матеріалу
Матеріал беруть у стерильний посуд безпосередньо біля ліжка хворого, дотримуючись правил роботи з особливо небезпечними інфекціями. Вміст пухирців, виділення з виразок, з-під струпа забирають пастерівською піпеткою, яку негайно запаюють.За відсутності піпетки користуються стерильним тампономт чи попередньо прокип’яченою звичайною ниткою, яку про
При відповідних показаннях у стерильний посуд забирають кров,харкотиння. Матеріал транспортують у лабораторію з додержанням правил безпеки. Посуд з матеріалом додатково ретельно пакують у бікси чи дерев’яні ящики і пломбують. У супровідному направленні вказують паспортні дані хворого, основні епідеміологічні дані, попередній діагноз, вид матеріалу, дату і час його забору та відправки. У лабораторії матеріал засівають на м’ясо- пептонний агар і бульйон, желатин, згорнуту сироватку крові.
Застосовують такі лабораторні методи дослідження:
- бактеріологічний (основний метод). Виділяють культуру збудника з вмісту пухирців, випоту з-під струпа, при септичній формі – з харкотиння, блювотиння, крові, спинномозкової рідини, калу, сечі;
- бактеріоскопічний (орієнтовний метод). Проводять мікроскопію мазка, пофарбованого за Грамом чи розчином Ребігера за Пєшковим;
- люмінесцентно-мікроскопічний (експрес-метод). Мазки обробляють люмінесцентною сироваткою і дивляться в ультрафіолетовихпроменях люмінесцентного мікроскопа;
- біологічний. Заражають досліджуваним матеріалом лабораторних тварин – мишей і гвінейських свинок;
- шкірну алергічну пробу з антраксином (гідролізат сибіркових бацил).
На внутрішній поверхні передпліччя внутрішньошкірно вводять 0,1 мл антраксину, на іншому передпліччі обов’язково ставиться контрольна проба – внутрішньошкірно вводять 0,1 мл фізіологічного розчину натрію хлориду.
Реакція вважається позитивною, якщо через 24-48 год у місці введення антраксину з’являються гіперемія та інфільтрат діаметром не менше ніж 8 мм, а на іншому передпліччі їх немає. Проба стає позитивною наприкінці 1-го тижня захворювання майже в усіх хворих.
Шкірна алергійна проба з антраксином
Шкірну алергійну пробу з антраксином використовують як для ранньої діагностики (може бути позитивною вже з перших днів захворювання, а в більшості випадків – з кінця першого тижня захворювання), так і для встановлення ретроспективного діагнозу. Для проведення проби використовують внутрішню поверхню передпліччя. Антраксин уводять із дотриманням правил асептики суворо внутрішньошкірно за допомогою шприца з тонкою голкою в дозі 0,1 мл. У шкіру іншого передпліччя в тій самій дозі вводять стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду. Через 24 год враховують наявність гіперемії та інфільтрату шкіри. Остаточний облік проводять через 48 год. Проба вважається сумнівною, якщо в місці введення антраксину спостерігається тільки гіперемія діаметром близько 0,8 см, слабко позитивною (+) – при діаметрі гіперемії з інфільтратом до 1,5 см, позитивною (++) і різко позитивною (+++) – при гіперемії понад 1,6 см у діаметрі та інфільтраті не менше ніж 0,8 см.
Якщо проба з антраксином негативна чи сумнівна, її варто повторити через 5-7 днів. Треба враховувати, що позитивна реакція на антраксин спостерігається в імунізованих осіб.
Узяття матеріалу для специфічної діагностики при сибірці
Для специфічної діагностики при сибірці тип досліджуваного матеріалу залежить від форми хвороби.
При шкірній формі беруть вміст везикул, карбункулів, виразки або відторгнутий струп. Перед узяттям матеріалу (бажано до початку лікування) обережно очищують шкіру спиртом біля ураженого місця та поверхню карбункула. Матеріал беруть стерильною піпеткою, шприцом або тампоном. За наявності у хворого некротичної виразки її необхідно попередньо очистити від гною (якщо він є), зібрати лімфатичну рідину на межі зі здоровою тканиною, не травмуючи останню.
При септичній формі беруть кров в об’ємі 1 мл, бажано в період гарячки. 1-2 краплі крові висівають на живильні середовища, а також роблять два мазки на предметних скельцях, не фіксуючи їх.
При легеневій формі досліджують мокротиння, яке відбирають у стерильні баночки, і, крім того, роблять два мазки на предметних скельцях, не фіксуючи їх. Також досліджують кров.
При кишковій формі досліджують випорожнення або сечу (1-2 л). У померлих досліджують частини уражених органів, тканин і обов’язково кров і селезінку.
Направлення патологічного матеріалу на дослідження
Патологічний матеріал вміщують у чистий стерильний посуд (пробірки, банки). Висушені мазки вкладають у чашки Петрі, які обгортать щільним папером. На упаковці роблять напис;Мазок нефіксований;.
Посуд із патологічним матеріалом складають у герметичний контейнер, пломбують, роблять напис;Верх, обережно; та відправляють у лабораторію утсупроводі медичного працівника.
У направленні вказують ПІБ хворого (померлого), місце і час узяття матеріалу, його назву і попередній діагноз. Направлення не можна перевозити в транспортній тарі з досліджуваним матеріалом.
Догляд і лікування хворих. При підозрі на сибірку хворий підлягає негайній госпіталізації в інфекційний відділ в окрему палату чи бокс. Йому виділяють індивідуальні предмети догляду, посуд.
Застереження! Медичний персонал повинен працювати в спеціально виділених
халатах, гумових рукавицях, а при генералізованій формі – ще й у ватно-марлевій масці чи респіраторі та захисних окулярах. Використаний перев’язувальний матеріал збирають у спеціальний посуд і негайно спалюють, виділення хворого (харкотиння, блювотиння, кал, сечу) змішують з хлорним вапном чи з двотретьоосновною сіллю кальцію гіпохлориту в співвідношенні 1:2, для сечі – 1:10-1:20 і ретельно перемішують. Дезінфекція повинна тривати не менше ніж 2 год. Посуд хворого кип’ятять у 2 % розчині соди протягом 1 год. Білизну в хлорній тарі відправляють у спеціальний дезінфекційний пункт чи знезаражують на місці, спочатку замочуючи в 1 % розчині соди, а потім кип’ятять протягом 1 год.
З етіотропних препаратів хворому призначають антибіотики – бензилпеніцилін по 6-24 млн ОД на добу чи цефалоспоринипо 4 -6 г на добу, левоміцетину сукцинат по 3-4 г, гентаміцин по 240-320 мг на добу до зникнення проявів хвороби (не менше 7- 8 діб). Антибіотики краще поєднувати з введенням гетерогенного протисибіркового імуноглобуліну в дозі від 20 до 40-80 мл залежно від тяжкості хвороби.
Застереження! Протисибірковий імуноглобулін вводять після попередньої гіпосенсибілізації за методом Безредка.
Застереження! Місцеве лікування при шкірній формі сибірки не доцільне. Будь-
які хірургічні втручання категорично протипоказані, так як можуть спричинити
генералізацію патологічного процесу.
Профілактичні заходи. Ветеринарна служба систематично виявляє і веде облік неблагополучних щодо сибірки пунктів,поши рює санітарні знання серед населення.
Працівників ферм, підприємств з переробки шерсті та шкіри, м’ясокомбінатів імунізують живою сибірковою вакциною (одноразово нашкірно або підшкірно і ревакцинація через 1 рік). За особами, які контактували з хворими на сибірку тваринами, спостерігають протягом 2 тиж. У випадку ймовірного зараження проводять екстрену профілактику антибіотиками пеніцилінового або тетрациклінового ряду по 2 г на добу протягом 5 днів або протисибірковим імуноглобуліном дозою 20-25 мл внутрішньом’язово. За особами, які були в контакті з хворою людиною чи твариною,
спостерігають протягом 2 тиж.
Уважно прочитайте.
Складіть опорний конспект.
Дайте відповіді на питання.
1. Дайте характеристику збудника сибірки.
2. Як можна заразитися сибіркою?
3. Основні клінічні прояви шкірної форми сибірки.
4. Як проявляється генералізована форма сибірки?
5. Які ускладнення дає сибірка?
6. Як підтвердити діагноз сибірки?
7. Техніка проведення шкірної алергічної проби з антраксином.
8. Особливості догляду за хворими.
9. Які медикаментозні засоби застосовують у лікуванні хворих?
10. Як запобігти виникненню сибірки?
Рекомендована література
Основна:
Андрейчин М.А., Івахів О.Л. Медсестринство при інфекційних хворобах: Підручник. – Тернопіль: Укрмедкнига,2002.
1. Клінічне медсестринство при інфекційних хворобах: Навч. Посібник/В.С.Тарасюк, Н.В. Титаренко, І.В.Паламар та ін.; За ред. Проф. В.С.Тарасюка. – К.: Медицина,2006. – 176с.
2. Шегедин М.Б. Медсестринство при інфекційних хворобах (атлас)/ М.Б. Шегедин, В.В. Кравцов, С.В. Барчук. – Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження»,2005. – 64с.
3. Денисенко О.В.Інфекційні хвороби в модулях: навч. посібник. – К.: Медицина, 2009. -168с.
4. Чорновіл А.В., Грицко Р.Ю., Лишенюк С.А. Клінічне медсестринство в інфектології. — К.: ВСВ “Медицина”, 2010.
5. Н.М. Касевич. Практикум із сестринської справи. – К.: Здоров’я, 2005.
6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б.- К.; Вища шк., 1995.
7. Чорновіл А.В., Грицько Р.Ю. Клінічне медсестринство в інфектології з елементами епідеміології.- К.; Здоров’я, 2002
Додаткова:
1. А.В.Чорновіл, Р.Ю.Грицько.Клінічне медсестринство з основами епідеміології.–К.:Здоров’я,
2. Касевич Н.М., Шаповал К.І. Охорона праці та безпека життєдіяльності медичних працівників: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 248 с.
3. Тарасюк В.С., Кучанська Г.Б. Охорона праці в лікувально-профілактичних закладах. Безпека життєдіяльності: підручник. — К.: Медицина, 2010. — 488 с.
4. Васильев В.С. и др. Практика инфекциониста. Мн.:Выш.шк.,1993.
5. Довідник фельдшера. /Кол. авторів; За ред. М.А.Андрейчина: В 2-х кн. – К.:Здоров”я, 1997.
6. Інфекційні хвороби / За ред. Тітова М.Б. — К.: Вища шк., 1995.
7. Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині / За ред. Андрейчина М.А. — Тернопіль: Укрмедкнига, 2007.
8. Посібник з діагностики, терапії та профілактики інфекційних хвороб в умовах поліклініки / За Ред. Андрейчин М.А. – К.; Здоров’я, 1994
9. Андрейчин М.А., Копча В.С. Епідеміологія. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000
10. Журнал «Інфекційні хвороби», - Київ
11. Газета «Здоров’я України», - Київ
Інформаційні ресурси
search.ligazakon.ua/l_doc2.
cseswt.od.ua/ua/portal/dn_
univ.uzhgorod.ua/departaments/
president.gov.ua/documents/
https://tdmuv.com/books/meds_
http://www.library.univ.kiev.
А.В. Чорновіл, Р.Ю. Грицко Інфекційні хвороби.
https://www.kodges.ru/medik/
https://www.twirpx.com/file/
http://www.monada.lviv.ua/old/
http://krutikova.ucoz.ru/load/
Свої роботи висилати на ел. пошту gladkiy.aleksandr55@
Термін поточна доба.
З повагою ваш О.А.
Комментарии
Отправить комментарий